Дима́рь, ря́, м. Печная труба. Грин. II. 158, 102. А Максим на пожарище та на попелище подивився…. Нема ради! Тілько вітер свище у димарі та в комені. Шевч. 590. Ум. Дима́рик, дима́ричок.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 383.