ДИМИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1. Кругом чорний морок, димище та курище розіп’ялося (Мирний, IV, 1955, 292); І десь на безлюдді, в крутім димищі.. Почув я в будинку, в огні, на горищі, Тремтячі дитячі два голоски (Мал., Звенигора, 1959, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 278.