ДИНАМІ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до динамі́т; //Який діє за допомогою динаміту. Анкауге з динамітними набоями дерся по скелях (Трубл., І, 1955, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 279.