ДИНАМІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до динаміки (у 1 знач.); пов’язаний з рухом, дією сили. Розповідаючи про статичні і динамічні навантаження, слід показати характер прикладання цих навантажень і результати їх дії (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 34).
2. Який перебуває в інтенсивному русі, в дії; багатий внутрішньою силою. Експерименти, поставлені за допомогою ракет, і тривале спостереження за еволюцією орбіт численних штучних супутників Землі дали можливість встановити, що верхня атмосфера не статична,.. а дуже динамічна (Наука… 11, 1961, 17); В залі електрика струмила слабеньке світло, але зате музика й танці являли собою надзвичайно яскраву і динамічну картину (Сміл., Зустрічі, 1936, 227); // муз. Стос. до сили звучання. Щоб відобразити жестами динамічні відтінки в музичному творі, можна з успіхом використати і праву, тактуючу руку (Осн.. диригув., 1960, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 279.