ДИНА́СТІЯ, ї, ж.
1. Монархи того самого роду, які змінюють один одного на троні в даній державі за правом успадкування або спорідненості. Остаточно племінна автономія була скасована Володимиром Святославовичем, який провів реформу місцевого управління на Русі, замінивши скрізь місцеві племінні династії представниками Київського великокнязівського роду або ж посадниками і тисяцькими (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 482).
2. перен. Те саме, що рід. За радянського часу династію Садовських у Малому театрі представляв Пров Михайлович Садовський, .. народний артист СРСР (Про мист. театру, 1954, 97); Прадід прадіда, перший з династії Якимовичів, був теж дяком (Довж., І, 1958, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 280.