ДИПКУР’Є́Р, а, ч. Скорочення: дипломатичний кур’єр. На борту своєму мали вони [літаки] міністрів, дипкур’єрів, послів, юристів, генералів, комерсантів… (Рибак, Час.., 1960, 310); Прибіг до Стецька дипкур’єр: — Вас на прем’єра призначено! (Вишня, І, 1956, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 280.