ДИПЛОМАТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. дипломати́чний 2. Користуючись мовчанкою, канцлер аналізував свою відповідь [посланцеві], схвалюючи її рішучість і виняткову дипломатичність (Ле, Наливайко, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 281.