ДИСКРЕДИТА́ЦІЯ, ї, ж. Підрив довір’я до кого-, чого-небудь; применшення авторитету, значення когось, чогось. — Невже і ви не розумієте, що в наших умовах це, найменше, дискредитація ідеї соціалістичного змагання? (Шовк., Інженери, 1956, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 284.