ДНЮВА́ЛЬНИЙ, ного, ч. Військовослужбовець добового наряду, який призначається для допомоги черговому підтримувати порядок, охороняти приміщення, майно і т. ін. у своїй частині. Він обернувся, щоб сказать Уже похмуро, сухувато: — Днювальний! Завтра рівно в п’ять Курсантів треба вам підняти!.. (Шер., Щастя.., 1951, 188); Побачивши командира частини, днювальний кинувся було йому назустріч з наміром подати команду «струнко» і доповісти (Ткач, Крута хвиля, 1956, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 315.