ДОБРО́ДЖУВАТИ, ує, недок., ДОБРОДИ́ТИ, бро́дить, док. Закінчувати бродити (див. броди́ти2); ставати готовим внаслідок бродіння. Бочку [з молодим вином] переносять у погріб або підвальне приміщення, де вино остаточно доброджує (Колг. Укр., 8, 1957, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 324.