ДОБРОДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до доброді́йний. Зубожілий панок.. став найбагатшим паном, а його дружина — зразком добродійності, набожності та жіночої цнотливості (Чорн., Визвол. земля, 1959, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 324.