ДОБРОЗВИЧА́ЙНІСТЬ, ності, ж., заст. Абстр. ім. до доброзвича́йний. — Я теж дивуюся: старий російський інженер втрачає елементарні поняття доброзвичайності (Ле, Міжгір’я, 1953, 391).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 325.