ДОБРОСО́ВІСНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. добросо́вісний. Акакію Церетелі подобається в українських [театральних] трупах серйозна добросовісність, почуття відповідальності, працьовитість і дисципліна (Збірник про Кроп., 1955, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 325.