ДОБУДО́ВНИК, а, ч. Той, хто доводить будування чого-небудь до кінця. Ідучи назустріч Першотравню, бригади монтажників, електрозварників, добудовників [на «Ленінській кузні»] закінчують останні роботи на кількох океанських риболовецьких траулерах (Веч. Київ, 15.ІУ 1968, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 328.