ДОБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОБУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. Закінчувати бурити; бурити до кінця, до певної межі. Тарас добурював останній шпур (Ткач., Плем’я.., 1961, 239); Не гуляли вони в цей час: працювали.., добурювали там одну розвідувальну свердловину, і вона дала хороший нафтовий фонтан (Роб. газ., 26.11 1964, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 328.