ДОВА́ЖОК, жка, ч., розм.
1. Те, що додається до чого-небудь для повної ваги. Хліб з доважком.
2. перен. Те, що є додатком (перев. зайвим, непотрібним) до чого-небудь. На догоду схемі конфлікт часто буває одноманітний, надмірно ускладнений, тобто так, як у житті, але ще з якимось доважком, який свідчить, що тут є якісь пережитки минулого сюжетоскладання (Довж., III, 1960, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 328.