ДОВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док., перех. і без додатка. Закінчувати варити; варити до готовності чи до певного ступеня готовності. Петріїха.. взялася доварювати обід (Фр., VIII, 1952, 270); В кухні ще допікають [куховарки], доварюють, дожарюють (Кучер, Дорога.., 1958, 29); Казав пан своєму хлопцеві: — Звари мені троє яєць, і так звари, щоб доварив і не переварив (Україна.., І, 1960, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 329.