ДО́ВГО. Присл. до до́вгий 2; вищ. ст. до́вше. Настя довго не спала тієї ночі і гірко плакала (Л. Укр., III, 1952, 582); Ніч тяглася довго, безконечно (Коцюб., І, 1955, 366); Опанас став і довго дивився вслід своєму синові (Довж., І, 1958, 85).
ДОВГО… Перша частина складних слів, що відповідає слову до́вгий у 1 знач., напр.: довгобро́вий, довгови́дий, довговолокни́стий, довгоголо́вий, довгоко́сий, довгола́пий, довгопа́лий, довгосте́блий і т. ін.; у 2 знач., напр.: довгогра́ючий, довгодозріва́ючий, довгоквіту́чий, довгонестиха́ючий і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 331.