ДОВГОВОЛО́СИЙ, а, е. З довгим волоссям. — Чи здалека пан? — питають в мене довговолосі словаки (Н.-Лев., II, 1956, 416); Була попереду тільки корогва, та й ту якийсь довговолосий і нікому не відомий студент перев’язав червоною биндою (Смолич, II, 1958, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 331.