ДОВГОВУ́ХИЙ, а, е. З довгими вухами. Ми розводимо свиней білої довговухої породи (Наука.., 9, 1956, 22); Через поріг переступив високий чоловік, у кожусі, з довговухою шапкою в руці (Жур., Онов., 1956, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 331.