ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, а, е. Виданий на довгий строк. Колгоспи широко користуються короткостроковими і довгостроковими кредитами (Хлібороб Укр., 1, 1965, 16); // Який триває, діє довгий час; тривалий. Поглиблення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва створює міцну основу для довгострокових торгових угод (Ком. Укр., 9, 1962, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 332.