ДОВГОТЕЛЕ́СИЙ, а, е, розм. Високий, худий, незграбний. Перед ним стояв уже не довготелесий і незграбний Андрійко, а змужнілий, міцний, з блискучими очима повстанець (Панч, Мир, 1937, 183); * Образно. Серед города стоїть величезна будівля, стоїть вона уряд з другими домами, жовта, довготелеса, із загратованими вікнами (Григ., Вибр., 1959, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 332.