ДОВЖЕ́ННИЙ, а, е, розм. Те саме, що довжеле́зний. Кучма насунулась йому на очі, ..а довженні сиві вуса аж до грудей доставали (Стор., І, 1957, 335); Ми їхали довженним білоруським селом (Досв., Вибр., 1959, 83); Зимові вечори і досвітки довженні, як море (Фр., І, 1955, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 333.