ДОВІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до дові́льний 1-3. Чим вища довільність, тобто свідома цілеспрямованість дії, тим сильніше виявлення волі (Психол., 1956, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 334.