ДО́ГМАТ, а, ч.
1. Положення релігійного віровчення, що визнається за незаперечну, вічну, незмінну, «богом дану» істину. Його [Теокріта] ув’язнено за те, що він.. проповідував думки грецьких філософів, одвертав од догматів віри християнської (Л. Укр., III, 1952, 728); Своїм видатним вченням про вищу нервову діяльність він [І. П. Павлов] завдав нищівного удару по релігії, по її догматах і вигадках (Наука.., 1, 1958, 37).
2. рідко. Те саме, що до́гма 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 340.