ДОГРОМА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОГРОМА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. Закінчувати громадити що-небудь. — Може, десь догромаджує [дівчина] сіно? (Стельмах, Хліб.., 1959, 563).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 342.