ДОЖИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДІЖДА́ТИСЯ, діжду́ся, ді́ждешся, док. Те саме, що дожида́ти 1. Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (Котл., І, 1952, 115); — Коли б Марка діждатися… Так щось тяжко стало!.. (Шевч., І, 1951, 320); Від коханої дівчини дожидаюся листа (Уп., Вірші.., 1957, 29); * У порівн.Чогось вона непевна була, чогось полохалася, наче чого дожидалася (Мирний, III, 1954, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 346.