ДОЗРІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до дозріл́ий 2-4. Проминуло за весною літо,— все навколо золотом повите, ..І здалось — ні з чим не порівняти цю красу, дозрілістю пройняту! (Забіла, Поезії, 1963, 29); На «Запоріжсталі» особливо виразно показала свою творчу дозрілість радянська інженерна думка (Літ. газ., 1. I 1948, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 349.