ДО́ЙДА, и, ж.
1. розм. Те саме, що до́ка.
2. заст. Мисливський собака-шукач. Лис хвостом виляє, Як дуже Дойда налягає (Котл., І, 1952, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 350.