ДОКИПА́ТИ, а́є, недок., ДОКИПІ́ТИ, пи́ть; мн. докипля́ть; док. Киплячи, ставати готовим до вжитку. Обід докипав у печі (Н.-Лев., II, 1956, 290); Русак уже запрошує того [вартового] до господи: мовляв, вареники в старої докипають (Збан., Малин. дзвін, 1958, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 352.