ДОКЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех. Закінчувати клювати; клювати до кінця; додзьобувати. Застрибала [пташка] по підвіконню, докльовуючи вчорашні крихти… (Кол., Терен., 1959, 48); Прометею, Прометею! Одлетів твій коршак хижий, Не допив живої крові, Плоть живу не доклював (Рильський, І, 1956, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 353.