ДОЛО́НЯ, і, ж. Внутрішній бік кисті руки. Баба Тимчиха закрила лице долонями (Стеф., І, 1949, 41); Старий почав терти широкою шорсткою долонею лоба (Панч, Синів.., 1959, 7); * Образно. Важка долоня мороку затуляє очі (Чаб., Балкан, весна, 1960, 99); * У порівн. На ліву руч від бурти розіслався степ, рівний, як долоня (Мирний, IV, 1955, 7).
◊ Як на доло́ні — дуже добре видно. Вони мене не бачать, а мені їх обох видно, як на долоні (Н.-Лев., II, 1956, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 360.