ДОЛІКО́ВУВАТИ, ую. уєш, недок., ДОЛІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Доводити лікування кого-, чого-небудь до кінця, до видужання. В лікарні було багато хворих. Частина з них доліковувала рани, виписавшись з шпиталів (Рибак, Час.., 1960, 581); Після перемоги над чорним бароном перебазувався [госпіталь] до Феодосії, понад рік доліковував тяжкопоранених у боях за Крим (Шовк., Людина.., 1962, 56).
2. Неправильно або погано лікуючи, доводити кого-, що-небудь до ще гіршого стану.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 359.