ДОМОВИ́ТИЙ, а, е. Який дуже дбає про свій дім, своє господарство; хазяйновитий. Багатий пан, господар домовитий. На довгий час мав дім свій полишити (Фр., XIII, 1954, 376); Вперше, як хазяїн домовитий, Ти, народе, по землі ідеш (Рильський, І, 1956, 318); * Образно. Ластівочка— • домовита Любая пташина, Невсипуща, дітолюбна, Добра господиня (Метл. і Кост., Тв., 1906, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 365.