ДОМОВЛ́АСНИК, а, ч. Власник дому (у 1 знач.). Цілий рік працював Антін, поки розплатився з тим американським домовласником за квартиру (Чорн., Визвол. земля, 1950, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 365.