ДОМОРО́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Те саме, що доморо́слий. Якийсь корабельний поет склав дотепні вірші, їх цитували, і навіть знайшлися доморощені композитори, що поклали ці вірші на музику (Ткач, Моряки, 1948, 77).
2. рідко. Який виріс, виховався у якій-небудь місцевості; місцевий. У Галичині заявились соціалісти! І не чужі, .. а свої, доморощені, таки тутешні (Кол., Терен.., 1959, 253); Тікаючи від месницької руки революції, буржуазні націоналісти отаборилися в окупованій панською Польщею Західній Україні і разом з тутешніми доморощеними націоналістами влаштували торжище інтересами українського народу (Мельн., Поріддя.., 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 366.