ДОМІНУ́ЮЧИЙ, а, е, книжн. Дієпр. акт. теп. ч. до домінува́ти. Домінуючою у давньому українському письменстві була так звана книжна мова (Рад. літ-во, 3, 1962, 74); Ідея радянського патріотизму і дружби народів стає домінуючою ідеєю у довоєнній творчості М. Рильського (Рад. літ-во, 1, 1961, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 363.