ДОНЕ́СЕННЯ, я, с. Усне або письмове офіційне повідомлення керівній особі про що-небудь. Закурений, спітнілий гонець, молодий офіцер, прибув до імператора з першим донесенням (Кочура, Зол. грамота, 1960, 62); Штабні працівники стоять довкола Фрунзе, доки він напружено слухає донесення (Гончар, Таврія.., 1957, 719).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 367.