ДОНЕ́СХОЧУ, присл., розм. До повного задоволення, скільки завгодно. Наситившись донесхочу вареним і печеним, втікачі залягли спати (Добр., Очак. розмир, 1965, 61); Набалакавшись донесхочу, всі вийшли, щоб провести гостя (Руд., Остання шабля, 1959, 566).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 367.