ДО́НОР, а, ч. Людина, що віддає свою кров для переливання її пораненим або хворим. Їй [хворій] миттю перелили чужої крові з живого донора, що лежав тут же на сусідньому столі (Смолич, І, 1958, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 368.