ДО́НЬКА, и, ж., розм. Те саме, що дочка́. Лесиха, сказано, запопадна, перша йде зажинати з донькою і невісткою (Фр., І, 1955, 59); —Оце вона і є Горпинка, удови Явдохи Гопти донька, — пояснив рудобородий (Донч., III, 1956, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 368.