ДОНЮ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОНЮ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Довго нюхаючи, зазнавати чогось небажаного, неприємного.
2. Нюхаючи, висліджувати, відшукувати кого-, що-небудь. Кажуть, що собаки донюхались до того місця й почали брехати, як на звіра (Н.-Лев., III, 1956, 278); Приніс Хвесько додому ту баранину та й кинув її на долівці в сінях, а собаки донюхались та й з’їли (Стор., 1,1957,36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 368.