ДООБІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ДООБІ́ДАТИ, аю, аєш, док. Закінчувати обідати. — Іще набалакаєтесь. Іди, йди, Павлушо, дообідуй. Мама нікуди не втече (Головко, II, 1957, 374); І не дообідала — пішла [Пріська] (Мирний, III, 1954, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 368.