ДОПАНТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., діал. Доглянути. Старий літом і пасіки пильнує, і коло хати найменшої крихіточки допантрує (Фр., І, 1955, 58); — І тут піди, і там, — сього доглянь, і того допантруй (Кол., Терен.., 1959, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 369.