ДОПЕ́ВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ДОПЕВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ДОПЕ́ВНИТИСЯ, нюся, нишся, док., рідко.
1. Те саме, що переко́нуватися. [Мичковський:] Свати збираються до вас сьогодні, хотять допевнитись: чи все готово до весілля? (К.-Карий, II, 1960, 214); — Сього вечора я допевнилась, що концерти і сповнення обов’язку не можуть разом ужитись (Л. Укр., III, 1952, 536).
2. Домагатися чого-небудь. — Гей, ви, міністри! — гукає боєць на пусті місця палати. — Ходіть-но сюди, маю з вами бесідувати. Буду свого допевнятись (Гончар, І, 1954, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 370.