ДОПО́ВНЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. допо́внити. Для доповнення серії наших оповідань на галицьких діалектах подаємо тут оповідання з гуцульського життя (Фр., XVI, 1955, 34).
2. Те, що доповнює що-небудь, виступає додатком до чогось. Питання одне на порядку денному, доповнень і змін не вніс ніхто (Шер., Дорога.., 1957, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 373.