ДОПОВІДНИ́Й, а́, е́. Який містить у собі офіційне повідомлення про що-небудь. Голова засипав Наринського запитаннями, зажадав, щоб той найшвидше подав про це докладну доповідну записку (Шовк., Інженери, 1956, 275); // у знач. ім. доповідна́, но́ї, ж., розм. Діловий папір, у якому коротко викладена суть якої-не-будь справи. Мені він запропонував подати коротеньку доповідну про результати мого відрядження (Грим., Подробиці.., 1956, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 373.