ДО́ПОВІДЬ, і, ж.
1. Прилюдне повідомлення на певну тему. Потім наспіла доповідь про взаємовідносини філософії і природничих наук (Вільде, Сестри.., 1958. 49); Гаріфулін пропонував скликати загальні збори бідноти, де б Назаров зробив доповідь про колективізацію (Донч., І, 1956,166); // Текст такого повідомлення.
2. рідко. Усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові. 28 травня Орлов подав доповідь Миколі І, в якій дав характеристику всіх членів товариства й Шевченка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 373.