ДОСВІ́ДЧЕНИЙ, а, е. Який має досвід (у 1 знач.), великі знання в якій-небудь галузі і т. ін. Досвідчені бригадири справлялися з роботою добре (Кач., І, 1958, 434); Йому, досвідченому інженерові, хочеться глянути на нове, юне покоління колгоспної молоді (Шиян, Гроза.., 1956, 545); // Який має життєвий досвід. І хто ж кого підвів? Семен — його [Романа], розумного, хитрого, досвідченого!.. (Коцюб., І, 1955, 112); Досвідченіший у житті Кузька відразу зметикував, у чому справа (Донч., VI, 1957, 9); // Призвичаєний, натренований (про зір, слух і т. ін.). Все-таки для досвідченого вуха дисонанси часом прориваються (Л. Укр., V, 1956, 246); Курбала відклав набік молоток, узяв кайло і легенькими досвідченими ударами почав відбивати шмат за шматом.. м’яку руду (Досв., Вибр., 1959, 196); Праця в неї [сортувальниці] немудра, але вимагає досвідченого ока (Рад. Укр., 24.VІ 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.