ДОСВІ́ДЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., діал. Переконатися; дізнатися. Перебираючись з місця на місце, він набрів аж на Басарабію і досвідчився, що в забродських ватагах багато вербівських втікачів (Н.-Лев., II, 1956, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.